Прибудови та облаштування вілл у Вільфранш-сюр-Мер

Тут жодна ділянка не виходить за межі периметра. Комуна цілком входить до складу внесеного об’єкта «Узбережжя від Ніцци до Ментона», заснованого постановою від 20 березня 1973 року; ділянка в Кап-Ру, крім того, віднесена до охоронюваних об’єктів від 24 грудня 1913 року. Перевал, схили Корн-д’Ор, околиці Нижнього Корнішу та старий центр підпадають тому під один і той самий основний режим. Немає у Вільфранші затишного місця, де можна було б поставити об’єм, позбавивши себе процедури. Це нічого не закриває; це лише зобов’язує починати зі справи, а не з креслення.

У цього режиму є точна механіка. Внесення зобов’язує не розпочинати робіт, інших ніж утримання споруд, не повідомивши адміністрацію за чотири місяці наперед (Кодекс довкілля, стаття L341-1). Це попереднє повідомлення надсилають префектові, який запитує висновок державного архітектора з охорони пам’яток; коли роботи підпадають під містобудівний дозвіл, заява про дозвіл або попередня заява заступає його (стаття R341-9). А всяке знесення підлягає тут дозволу на знесення (Містобудівний кодекс, стаття R*421-28). Прибрати низьку стінку, зняти прибудову, розкрити щипець — це не попередні кроки: це дії, розглядані по суті.

Море задає власний масштаб. Перші сто метрів від берега лишаються закритими для забудови поза вже урбанізованими частинами; далі, у просторах, близьких до берега, урбанізація може зростати лише обмежено та обґрунтовано. Одне з цих правил проводить лінію, друге зважує міру — і найчастіше долю розширення вирішує друге, позаяк воно стосується доданого об’єму, а не самого лише його положення. Тому ми встановлюємо оболонку перше, ніж креслити: висота, пляма забудови, відступ, співвідношення прибудови з фондом, що її приймає. Креслення, яке виходить з оболонки, розглядають; креслення, яке її ігнорує, переробляють.

До цього додаються два місцеві шари. Центр покрито на суттєвій частині охоронним режимом прилеглих територій пам’яток, який стосується зовнішнього вигляду — отже, того, що прибудова дає побачити. Два порти комуни, Дарс і Санте, числяться, крім того, серед портових об’єктів, охоплених охороною спадщини в ніццькій агломерації. На схилах решту роботи довершує видимість з моря: об’єм, що не заважає жодному сусідові на власному рівні, може проглядатися з усього рейду. Вирішує точка зору з іншого берега, а не з саду.

Поза старим містом комуна розвивається по схилах пагорбів, що панують над рейдом, віллами, поставленими послідовними терасами. Розширення креслять тут у розрізі, перше ніж накреслять у плані: шукають рівень, виніс, криту терасу, рідко нову пляму забудови на землі. Рейд до того ж розвертає забудову просто на південь, на широкий морський розтвір — сильне відбиття світла, довга інсоляція, безперервне сольове навантаження на звернені до нього фасади. Перголу тут розраховують на найсуворішу годину, а не на найлагіднішу; басейн ставлять там, де випаровування й вітер лишають його у спокої; отвір захищають, перше ніж збільшити.

Прибудова ніколи не стоїть сама. Те, що ухил і наявні стіни згодні сприйняти, належить до чорнових робіт; приведення резиденції до рівня того, що до неї долучають, належить до преміального ремонту й реконструкції; узгодження матеріалів між давнім і новим належить до оздоблення та робіт на замовлення. Лишається питання, яке тут усе вирішує і якого жодна з трьох робіт не розв’язує сама: що ціле дасть прочитати з іншого берега рейду. Наші роботи у Вільфранш-сюр-Мер вибудовуються довкола нього.