Прибудови та облаштування вілл на Кап-д’Антіб

Особливо цінна охоронювана територія комуни — це пристрій із кількох ареалів, і один із них є ареалом мису, позначеним літерою G. Він поділяється на центральну зону GA із секторами GA1 довкола Ла-Гаруп і GA2 на південному узбережжі; зону дотику GB із чотирьох секторів; зону супроводу GC; і M — прибережну смугу. Регламент ставить усьому мису дві явні цілі: охороняти й розкривати архітектурну та ландшафтну спадщину і зберігати наявні щільності, зокрема співвідношення між забудованими та озелененими просторами. Задум розширення починається, отже, з визначення свого сектора.

Бо сектор несе числа. Задля рівноваги між забудовою та зеленню регламент задає найменшу частку вільних озеленених просторів на природному ґрунті та найбільшу пляму забудови: у GA1 та GA2 — не менше 85 % природного ґрунту, не більше 10 % проїздів, 5 % плями забудови; у GB1 — 70 %, 20 % і 10 %; у GB2 — 80 %, 13 % і 7 %; у GC — не менше 70 % природного ґрунту. Будь-який задум може бути відхилений, щойно він зазіхає на ландшафтну рівновагу місця. Ці три числа вирішують величину споруди раніше, ніж проведено бодай одну лінію.

Режими неоднакові від зони до зони. У центральній зоні нові споруди заборонені за загальним правилом; допускається під умовою лише розширення наявної будівлі — приставлене до основного об’єму чи ні, але зобов’язане узгодитися з його об’ємністю та подобою. У зоні супроводу нова споруда знову стає можливою, за умови що вона не ставить під сумнів сприйняття та ландшафтну якість, і з плямою забудови не понад 10 % площі ділянки. Висота обмежена тут сімома метрами, відміряними від карнизного звису до найнижчої точки споруди на рівні природного рельєфу.

Регламент прямо називає небезпеку: щоб ландшафтна цінність місця не була спотворена спорудами, що походять від подрібнення ділянок. Натомість він відкриває шлях, про який мало хто з власників знає, — прибрати розпорошене житло й відбудувати ці площі, зібравши їх на єдиній плямі. Шлях тримається на трьох сукупних умовах: показати, що укрупнення не зазіхне на загальну ландшафтну якість; запропонувати відшкодувальні заходи, що поліпшують рослинний покрив земельної одиниці; і подати баланс площ поверхів «до і після» за сталого квадратного метра. Виграти об’єм там, де хочеться, означає, отже, відмовитися від нього в іншому місці.

Одне уточнення змінює прочитання всього сказаного. Охоронювані території підпорядковані власному законодавству і тому виключені з меж особливо цінної охоронюваної території — як квартали, взяті під охорону від 1913 року, так і морське публічне надбання, віднесене до охоронюваних розпорядженням від 30 жовтня 1958 року. Два різні режими ділять, отже, мис між собою: таблиці щільності не діють там, де застосовується режим охоронюваних територій, і не можна міркувати про ділянку, не знаючи, якому з двох вона підпорядкована. До цього додається прибережний закон: стометрова смуга й режим просторів, близьких до берега, набувають на вузькому виступі в море особливої гостроти.

Залишається спосіб. Мис — низький і широкий виступ у море, без урвистого рельєфу сусідніх півостровів: володіння лежать тут радше на лісистому плато, ніж на східчастих терасах, великими ділянками, нерідко супроводжуваними службами. Розширення мислиться тут охочіше сузір’ям, ніж єдиним блоком: перебрати господарську будівлю, перетворити павільйон, поставити гостьові покої віддалік від дому. Кам’яні огорожні стіни та ворота є тут повноцінними спорудами: вони утворюють забудований фронт, видимий з дороги. Загальнобудівельні роботи та конструкція дають основу, преміальний ремонт і реконструкція узгоджує дім і його служби, індивідуальне оздоблення та рішення дають новому об’єму матерію приморської вілли. Наші роботи на Кап-д’Антіб тримаються в цій спадкоємності.