Індивідуальне оздоблення та рішення у Вільфранш-сюр-Мер

Фасадний регістр старого міста — це кольорові тиньки на італійський лад, успадковані від тривалої належності території Савойській державі. Це не спосіб оздоблювати: це спосіб будувати. Колір тут у самому матеріалі, тяги частіше написані, ніж набрані, а ціле читається в масштабі цілої вулиці, а не окремого дому. Тому переробка фасаду в такій тканині вимагає обміру сусідніх тонів, відтінків вапняного побілу, того, як одна площина відповідає протилежній. Вірний сам собою тон може виявитися хибним на місці.

Склепіння, арки й камʼяні сходи складають переважний будівельний словник старого центру: переробка тут майже завжди зачіпає несучий елемент. Це зміщує звичну межу між оздобленням і конструкцією. Зняти тиньк зі склепіння, відновити кромку камʼяної сходинки, звільнити арку, приховану за обшивкою, — такі рішення ухвалюються з обміром конструкції в руках. Ми не ставимося до облицювання старого центру як до покриття: воно входить до того, що тримає.

Середньовічна забудова в постійному дотику з ґрунтом і вологістю рейду несе повторюваний ризик капілярного підсмоктування в основі стін. Це перша причина провалу прекрасного внутрішнього оздоблення в такій тканині: тиньк, покладений на стіну, яка погано віддає воду, відшаровується, дерев’яний плінтус розбухає, фарба здувається, і пошкодження повертається на тій самій висоті через дві зими. Тому ми беремося за низ стіни перед декором, паропроникними матеріалами, і воліємо дати стіні дихати, а не робити її непроникною.

Рейд розвертає забудову точно на південь, до широкого морського розкриття: сильне відбите світло, довге сонце, безперервна сольова експозиція на звернених до нього фасадах. Східний і західний схили не зазнають однакового теплового режиму, і на одному обʼєкті два фасади можуть потребувати двох різних рішень. Житловий схил, що панує над рейдом, із його терасними віллами та серпантинним підʼїздом, додає питання видів: столярка рисується там стільки ж заради того, що вона обрамлює, скільки заради того, що вона закриває.

Старе місто недоступне техніці: вулички, сходи та криті проходи змушують переносити матеріали вручну й вивозити будівельне сміття тим самим шляхом. Для оздоблювальної роботи наслідок спершу розмірний, і лише потім часовий. Камʼяна плита, дзеркало, двері на всю висоту, стільниця з одного шматка обмірюються за реальним маршрутом до замовлення — ширина проходу, висота під склепінням, розмах на гвинтових сходах. Такий обмір усуває єдину помилку, якої не виправити: вірний матеріал, спинений перед дверима.

Верхня точка комуни, на стику гірських доріг, і прибережна вісь, що її перетинає, задають кожна свій доступ: крутий ухил з одного боку, придорожня забудова та вʼїзди на ділянки просто з проїзної частини — з другого. Три сектори, три логістики, один рівень вимогливості. Оздоблення, втім, ніколи не йде тут саме: воно передбачає загальнобудівельні та конструктивні роботи, що дають висок, преміальний ремонт і реконструкцію, яка тримає програму, прибудови й облаштування, що розкривають дім на рейд. Сторінка, яку ми відводимо Вільфранш-сюр-Мер, обʼєднує ці чотири вміння.