Це питання нам ставлять в обидва боки: «чи маю я право обійтися без нього?» і «чи справді він мені потрібен?». Це різні питання, і відповіді в них різні.
Чого вимагає закон і де обов’язок закінчується
У Франції звернення до архітектора обов’язкове для складання архітектурного проєкту, що є предметом заяви на дозвіл на будівництво. Виняток існує для фізичних осіб, які будують або змінюють для себе споруду несільськогосподарського призначення, нижче порога площі підлоги, встановленого декретом, — сьогодні цей поріг становить сто п’ятдесят квадратних метрів. Вище нього, або щойно роботи виводять забудоване ціле за цей поріг, архітектор обов’язковий. Момент, який часто випускають: поріг оцінюється за підсумковою сумою після робіт, а не за створюваною площею.
Два уточнення, які часто змінюють відповідь. Перше: обов’язок прив’язаний до дозволу на будівництво, а не до робіт як таких — складний внутрішній ремонт може не потребувати жодного. Друге: у Монако це міркування не застосовується взагалі. Там справа на дозвіл будувати або зносити має бути підписана архітектором, внесеним до Ордену архітекторів Князівства Монако, і жодного звільняючого порога не існує.
Коли архітектор справді щось змінює
Юридичний обов’язок — це одне; корисність — інше, і вони не збігаються. Архітектор приносить те, чого жоден виконавець не принесе замість нього: рішення про ціле, ухвалене перш ніж суміжні спеціальності почнуть вирішувати кожна за себе. Випадки, де це видно, доволі сталі: коли змінюються об’єми, коли предметом є світло, коли програма має вміститися в охоронювану оболонку, коли кілька намірів суперечать одне одному і хтось має розсудити.
Особливо це правда в регламентованому контексті. На внесеній до реєстру території будь-які роботи, що змінюють вигляд місця, потребують попереднього повідомлення; на охоронюваній території — особливого дозволу. У Сен-Поль-де-Вансі місцевий містобудівний план 2020 року включає окреслені периметри оточення, оновлені 26 лютого 2021 року. У Ніцці периметр Старої Ніцци регулює план охорони та впорядкування, затверджений декретом. Провести проєкт через ці рамки — не робота з бланками: це проєктна робота, і вона краще робиться з тим, чий це фах.
Добрий проєкт упізнають не за тим, що він додає: його впізнають за тим, від чого він відмовився.
Що ми робимо і чого не робимо
Ми — виконавче підприємство. Ми обмірюємо, зондуємо, пропонуємо технічні рішення і втілюємо їх. Ми не підміняємо собою проєктну частину і кажемо про це до початку, а не при першому складному виборі. Коли замовник приходить без архітектора з проєктом, який його вимагає, наша перша порада — узяти архітектора.
У цьому немає нічого безкорисливого: викреслений проєкт будується краще. Розміри зафіксовані, наміри записані, спірні питання вирішені до того, як упаде перша стіна. А ті точки, де роботи відхиляються, — забута закладна, чистовий рівень, який не сходиться, намір, зрозумілий двома бригадами по-різному, — це саме те, що повний комплект креслень усуває.
Випадок проєктів без обов’язку
Лишається сіра зона, найчастіша: ремонти, які не переходять жодного порога і не потребують жодного дозволу. Там архітектор не обов’язковий і не завжди корисний. Наш критерій простий. Якщо проєкт полягає в тому, щоб переробити наявне — краще, з кращих матеріалів, — досить підприємства, яке обмірює і викреслює свої роботи. Якщо проєкт полягає в тому, щоб зробити з наявного інше — перемістити призначення, відкрити, перерозподілити, змінити сам спосіб жити в цьому місці, — тоді хтось має тримати креслення цілого, і це не той, хто ставить першу перегородку.
